А сива осінь знову пахне дубом…

А сива осінь знову пахне дубом,
що на світанку жолудями плакав.
За медом сонця і за пишним чубом,
який так довго снивсь сосновим лапам.

Змели вітри з обшарпаної крони
той попіл слів, що охолонув пізно.
Стомилися кричать на дощ ворони,
бо сірим хмарам в небі вже не тісно.

Дубове листя відболіло жовтнем,
і тиша більш не зводить щемом серце.
От тільки б не поранить пам’ять жодним
з туманів, потолочених на скельця.

Добавлено: 02-11-2022

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*