Василь Загороднюк

Информация об авторе

Я, Загороднюк Василь Олексійович, за фахом – геолог. Можу себе відрекомендувати, як поета за станом душі, з яким і знайомлю вас на цій сторінці інтернету.

Народився на Вінничині, в досить мальовничому селі Красносілка (Бершадський район), про яке залишились найкращі спогади дитинства.

Закінчена середня школа (1970), праця, навчання у технікумі, служба в Радянській Армії (1972-1974), навчання на геологічному факультеті Київського національного університету (1974-1979) і подальша праця за спеціальністю в самих різних куточках України, Уралі, Кавказі, за Полярним колом на Крайній Півночі – на безкрайніх просторах Уренгою (Ямало-Ненецький автономний округ). Нині живу і працюю у Києві.

Усе свідоме життя, як справжній геолог, щось шукав і про щось мріяв. Багато з того вилилось у вірші, казки, нотатки, оповідання.

Видав збірки:

2001 рік – «Частица сердца моего» (російськомовна, вірші);
2003 рік – «Чарівна криниця» (україномовна). Вірші, казки, оповідання;
2008 рік – Дві російськомовні: «За далями – дали», «Синяя ваза» (вірші, нотатки);
2012 рік – «Чумацький шлях» (україномовна, вірші);
2013 рік – «Світло і тінь» (україномовна, вірші);
Готова до друку україномовна книга «Пам’ять» (україномовна, вірші, нотатки, статті).

У книгах – переважно вірші, віршовані казки. Є нотатки та оповідання, статті. Тематика творів сама різна: філософія, романтика, кохання, жарт, сатира, в невеличкому обсязі вірші політичного характеру (куди подітись від дійсності?). Співпрацюю з журналом «Геолог України» у якому друкую свої вірші та статті.

Твори пишу на українській і російській мовах. Останнім часом переважно українською.

Вірші, як правило, приходять самі, коли приходить спокій ночі, будять уяву і просяться на папір. Звісно, що я іду їм назустріч. Коли дивишся на нову написану річ, з почуттям, глибоким змістом, отримуєш невеличку душевну насолоду, хоча саме народження, як правило, здебільше буває болісним.

У наш час не так багато людей цікавляться поезією. Але є і такі, що щиро дякують мені за мої творіння. Я ж вдячний і їм, і моїм віршам, котрі врівноважують мій душевний стан, втамовують душевну спрагу, дають крила для лету. Мої вірші стали для мене справжніми друзями, ріднею. Я бажаю Вам, дорогий читачу, зрозуміти і мене, і мої вірші. Я думаю, що вони того варті. В них ви знайдете і спокій, і душевну відраду, те легке і тепле почуття закоханості, що можуть давати тільки вірші, їх поезія.

З повагою, щиро Ваш: Василь Олексійович Загороднюк.

На розсуд читачів пропоную ознайомитись з небагатьма моїми творами (вірші) на українській та російській мовах.