Батько

Все поле в ранах. Ледь корівка диба,
Ребриста помічниця, по ріллі.
Наліг на плуг, пружинять руки – скиба
Лига одна по одній на землі.
Схиливсь на стіл, немов від скелі глиба
Відколота – не дай Бог упаде.
Стогнав, тис кулаками: Хліба! Хліба!
Родина від безхліб’я пропаде!
Медалі поки в скрині в закуточку –
Кошіль на грудях – поле засіва.
Русявеньку свою тоненьку дочку,
Легку, як вітер, серцем зігріва.
Чекати важко – смажили колосся
Було де густо – рідили тайком.
Жита, неначе батькове волосся,
Водночас забіліли за ставком.
О, перший сніп, змолочений руками!
Діждалися – живе зерно в кулях!
Світився батько поміж діточками –
В медалях груди, руки – в мозолях.

Междуречье. Альманах. Выпуск третий. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Офсет», 2004

Добавлено: 20-08-2022

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*