Біла змія

(Чеська народна казка)

Жив колись король. Він славився своєю мудрістю. Нічого за світі не було, про що б він не знав. Та король мав чудну звичку: після кожного обіду ніхто, крім нього, за столом не залишався, а довірений слуга повинен був подати ще одну страву. І ніхто не знав, чим ласує король наодинці.

Так продовжувалося довгий час, доки цікавість слуги не подолала заборону короля.

Старанно зачинивши двері, слуга підняв кришку блюда і побачив, що на ньому лежить біла змія. Ледве він на неї глянув, як вже не зміг утриматися, щоб не покуштувати.

Не встиг він проковтнути шматочок страви, як почув з вулиці багато тоненьких голосків. Підійшов слуга до вікна і став прислухатися, і миттю зрозумів, що це розмовляють голуби.

Здогадався хлопець, що отримав здатність розуміти мову тварин.

Цього ж дня у королеви зник найдорожчий перстень. Підозра впала на довіреного слугу короля, якому дозволялося бути у кожному куточку палацу.

Покликав тоді король свого довіреного слугу і став погрожувати:

— Якщо ти до ранку не знайдеш персня королеви, то доживати тобі вік у темниці!

Даремно слуга запевняв короля, що ніколи не посмів би узяти чуже. Та король був невблаганний.

У сумі та страху вийшов хлопець з палацу і став думати, як йому виплутатися з цього лиха. Раптом чує, як між собою розмовляють дві свійські качки. Вони ділилися враженнями про день, про їжу. Одна з качок з прикрістю й каже:

— Мені щось важко у шлунку. Сьогодні я випадково проковтнула перстень королеви, який лежав на вікні.

Почувши це, слуга спіймав качку, відніс її кухареві і попросив розпотрошити.

Так і знайшовся перстень королеви. Після цього хлопцю вже не важко було довести невинність. А оскільки король хотів щиро нагородити слугу, то запропонував:

— Яку забажаєш нагороду, ту й отримаєш. Хочеш зайняти найпочесніше місце при дворі?

— Ні, — відмовився слуга. — Дайте мені коня і трохи грошей. Хочу я помандрувати по білому світу.

Як тільки хлопець отримав бажане, то в той же час вирушив у дорогу.

Якось слуга проїжджав біля ставу і побачив трьох риб, які заплуталися в очереті на безводді. Вони жалібно благали про допомогу. Хлопець зійшов з коня і випустив бідолах у воду. Ті весело заплескалися у ставу і крикнули рятівнику:

— Ми дуже вдячні тобі, добрий юначе! Якщо тобі потрібна буде допомога, розраховуй на нас.

Слуга сів на коня і поїхав далі.

Через деякий час йому здалося, наче чує переляканий галас. Став хлопець прислухатися і зрозумів, що не мурашки тікають з-під копит його коня. Юнак одразу звернув з дороги на бокову стежку і почув услід:

— Дякуємо тобі, добрий юначе! Якщо тобі буде потрібна допомога, то розраховуй на нас.

Трапилося хлопцю їхати квітучими луками. Раптом чує, що хтось кличе на допомогу. Придивився, а це тендітний метелик потрапив у пастку до земляної жаби, яка збиралася ним повечеряти.

Шкода стало хлопцю красивого метелика, і він відпустив його на волю.

— Дякую тобі, добрий юначе! Якщо колись знадобиться тобі допомога, то розраховуй на мене. Поїхав хлопець далі. Нарешті опинився він у великому місті. На вулицях міста було багато людей, які схвильовано про щось гомоніли. Від перехожих хлопець дізнався, що принцеса шукає собі чоловіка, і той, хто забажає її посватати, повинен виконати хитромудре завдання. А той, хто не зможе цього зробити, втратить голову.

Бажаючих одружитися з принцесою знайшлося багато, та всі марно втрачали життя, адже не справлялися з її завданнями.

Та краса принцеси настільки вразила юнака, що він забув про небезпеку, з’явився до короля і заявив про бажання свататися.

— Ось цей перстень я кину в море, а ти повинен його дістати, — сказав король. — Ти не вийдеш з води доти, поки не знайдеш персня, або загинеш.

Багато разів хлопець пірнав за перснем, та повертався з пустими руками.

Вже й не сподівався втомлений хлопець на щастя, коли раптом під водою підпливли до нього три знайомі рибки. Одна з них простягнула черепашку і сказала:

— Тут лежить те, що ти так бажаєш знайти.

Коли хлопець з останніх сил вибрався на берег і розкрив черепашку, всі побачили там перстень принцеси. Щасливий юнак віддав його королю і сподівався, що отримає обіцяну винагороду. Та принцеса, коли дізналася, що її чоловіком стане слуга з сусіднього королівства, презирливо сказала:

— Я вийду за тебе заміж, якщо ти виконаєш ще одне завдання.

З цими словами вона вийшла у сад і розсипала там десять мішків проса.

— Завтра, до сходу сонця, ти повинен зібрати це просо, — наказала принцеса. — Та дивись, щоб жодне зернятко не пропало, бо не знести тобі голови!

Сумно стало юнаку, адже він знав, що не впорається з цим завданням. Сів він під деревом і з жахом став чекати сходу сонця.

Коли перше сонячне проміння освітило сад, хлопець побачив, що всі десять мішків стоять повні. Це вночі знайомі мурахи зібрали все просо до єдиного зернятка.

Коли принцеса вийшла в сад, то дуже здивувалася, побачивши, що юнак виконав таке важке завдання. Та гордість не дозволяла їй змиритися з долею, і вона сказала:

— Вийду за тебе заміж лише тоді, коли ти принесеш мені блакитну троянду.

Юнак ніколи й не чув про таке диво, тому й гадки не мав, де шукати таку квітку.

От пішов він світ за очі. Минув три королівства, та ніхто про таку троянду не чув.

Якось вже стомлений хлопець сів відпочити і раптом почув голоси. Це був знайомий метелик зі своєю родиною. Комахи несли блакитну троянду.

— Ти врятував мені життя і коли я почув про те, що ти шукаєш, то полетів за море, на самий край світу, і звідти приніс тобі це диво.

Хлопець зрадів і  повернувся з блакитною трояндою до красуні-принцеси. Її вразила не тільки краса квітки, а й винахідливість та наполегливість юнака. Принцеса більше нічого не стала вигадувати і з радістю погодилася стати його дружиною.

У щасті й злагоді дожили вони до глибокої сі прості. А блакитна троянда квітне й досі.

Скарбниця казок світу. Збірка. Упорядник І. В. Гончаренко. Для молодшого шкільного віку. Харків: Промінь, стр. 23-27, 2004

Добавлено: 18-06-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*