Бісові поради

«Меньше знаєш – краще спишь!»…
Зрозумів? Зрозумів, я питаю? Мовчиш?
Те, що зараз скажу – тому сина навчи:
Щоб не брав він до рук непотрібних книжок,
Щоби знав він завжди свій окремий куток,
Щоб не ліз уперед, але задніх не пас,
Щоби себе беріг, за будь-що, увесь час.
Щоби був як усі, тільки хитрість, як ніж,
Хай гострить в цьому світі завжди,
А відвертість і щирість для тих хто дурніш,
І такі не виходять в вожді.
А герої? На героїв дивитися бридко,
Особливо як ті, перебиті, в багнюці лежать,
Героїчні слова повиходили з вжитку,
І не треба їх слухать, тим більше читать.
Батьківщина отам, де ковбас піраміди,
Уявляєш? Дешевих чудових ковбас!
Син твій ще молодий, як удасться – хай їде,
В ті краї, де не диво купити собі ананас.
Української мови не було і немає,
Росіяни давно встановили цей факт,
І отих, хто в шальварах, нехай уникає,
У союзі з Москвою, сподіваюсь, антракт.
Якщо треба казати неправду, на користь собі,
В чому справа? Нехай і говорить!
Треба ж жити. В жорстокій хижацькій юрбі.
Перші гинуть правдиві і хворі.
Треба жити, плодитись, на море возити дітей,
Хліба з маслом, наряди модерні дружині,
Щоб в житті було добре, зер тут і окей,
Чин, котедж, грошенята, здоров’я, машина.
Тож вперед. Передай чому тебе навчив,
Досить того що тебе шпиняли, як дурня…
Ну, чого ти мовчиш? Я кажу: не мовчи!!!…
Був ти дурнем і лишився дурнем!

В. Марко. Дорога домой. Стихотворения. Краматорск: Контраст, 2003

Добавлено: 15-04-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*