Чарівна шухлядка
79(Українська народна казка)
Давно-давно жив бідняк, який не знав іншої справи, як полювання. Та трапилося так, що він захворів. І став його тринадцятирічний син Василь рушницю у батька просити:
— Дозвольте мені, батьку, на полювання сходити.
А батько відповідає:
— Малий ти ще, синку!
Якось матір дала Василю грошей і наказала хліба купити.
Іде Василь і бачить: хлопці кішку лупцюють. Умовив він хуліганів продати йому кішку.
Приніс Василь бідолаху додому, а мати стала сваритися. Та хлопець сказав, що йому дуже шкода тварини.
Знов дає мати Василю грошей, бо хліба ж і немає.
По дорозі Василь бачить: хлопці собаку лупцюють. Купив він у них собаку і повернувся додому без хліба.
А їсти хочеться. Взяв тоді хлопець без дозволу батьківську рушницю і пішов у ліс на полювання.
Ходить він по лісу, та ніякої дичини не бачить. Раптом Василь помітив на дереві змію. Тільки хотів вбити її. а змія й каже людським голосом:
— Не вбивай мене, хлопчику! Подарую тобі таке, що довіку вдячним будеш.
І подарувала йому змія дивну шухлядку на сріблястій стрічці. Василь відкрив її, а звідти голос:
— Чого бажаєте, пане?
Хлопець і каже:
— Зараз нічого не бажаю, тільки перевіряю, чи я гарний подарунок отримав.
Про свою дивну шухлядку Василь нікому не розповідав. А коли йому виповнилося дев’ятнадцять років, він і каже матері:
— Посватайте за мене царівну!
Перелякалася матір: де це бачено, щоб біднячці до царя йти.
А хлопець — своє. І змушена була жінка піти до царя.
Як почув цар про зухвале прохання, то, сміючись, наказав хлопцю побудувати терем на три поверхи. Щоб стояв цей терем на гусячій лапі і обертався в усі боки. А терем і палац повинен з’єднувати міст з чистого кришталю.
Як дізнався про це Василь, дістав чарівну шухлядку і наказав, щоб бажання царя було виконане.
Здивований цар змушений був віддати дочку за Василя.
Якось, коли царівна була вдома сама, завітав до них незнайомець і запропонував жінці дивне дзеркальце за Василеву шухлядку. Не замислюючись, царівна погодилась.
Узяв незнайомець шухлядку і наказав, щоб терем і царівна опинилися за дальнім морем.
Дуже тужила дружина за Василем. Та зробити нічого не могла, адже не знала, що шухлядка мала чарівну силу.
А Василь повернувся додому, бачить, а на місці багатих палат стоїть його старенька хата.
Довідався цар про те, що сталося. Розлютився на зятя і наказав кинути його у темницю.
Не було у Василя друзів, крім кішки та собаки. Вони носили їжу полоненому і підтримували його. Але розуміли, що хазяїну треба повернути чарівну шухлядку, без якої він ніколи не вийде на волю.
Відправилися друзі на пошуки царівни та терема з кришталевим мостом.
Йшли вони, йшли і дійшли до моря. Бачать — удалечині на острові обертається терем на гусячій лапі. А як туди потрапити — не знають. Адже кішка плавати не вміє. Поміркували між собою, собака й каже:
— Сідай на мене і попливемо.
Так і зробили. Скочила кішка собаці на спину, а собака стрибнув у воду і поплив.
Вийшли на берег. Собака залишився, а кішка побігла до терему на гусячій лапі. Ходить по двору і не знає, як потрапити усередину — двері і вікна зачинені.
Коли настала ніч, кішка вскочила на вікно і проситься: «Мяу… мяу… мяу…».
Царівна прокинулася, пустила кішку і знову спати лягла. Кішка стрибнула на ліжко, муркотить, оглядається по боках, чи немає де шухлядки.
Знайшла кішка те, за чим прийшла, схопила і вискочила на вулицю. Прибігла до моря, а собака й питає:
— Шухлядка є?
— Є! — відповіла кішка. — Швидше, хазяїна треба рятувати!
Принесли вони чарівну шухлядку Василю. Той наказав їй повернути і терем і царівну назад. І в той же час усе й збулося.
Вранці бачить цар — на колишньому місці терем на гусячій лапі стоїть і в усі боки обертається, а від нього до палацу — кришталевий міст. Поспішив цар туди, не терпілося йому дізнатися, хто у тих палатах хазяйнує. Приходить, а там Василь з його дочкою живуть, як і раніше.
Царська дочка вибачилася за свій необачний вчинок, і Василь її пробачив, бо хлопець добре серце мав.
Чарівні казки світу. Для молодшого шкільного віку. Упорядник І. В. Гончаренко. Харків: Промінь, стр. 61-62, 2004
