Дружині

З самих ніжних, щиросердних слів,
Я колись створю тобі вірша,
Фарбой зоряной на синім — синім тлі:
«Ти мій янгол. Ти моя душа!»

Напишу, побачиш, так як треба,
Про кохання й місяць на віттях,
Як колись з’явившись, наче з неба,
Ти моє продовжила життя.

Підхопивши в кроці від Тартару,
Винесла як з бою на собі,
І крильми ховаючи від чари,
Знову світ навчила полюбить.

Я чогось досяг останнім часом,
В сяйві задумів все вище голова…
Та сумує янгол мій прекрасний,
Позабувший лагідні слова.

То буденна проза невблаганна
Мгичкой пригасила почуття,
То ж тримаймось ближче у туманах,
Бо на двох — лише одне життя

З самих щирих, сокровенних слів,
Напишу найкращого вірша,
Фарбой зоряной на синім — синім склі
«Ти мій янгол, ти моя душа…»

Виктор Иваниенко. Владислав Марко. Исповедь. Стихи. Донецк: ООО «Отечество», 2001

Добавлено: 11-02-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*