Дружківка

Місто, як на долоні,
Це – Дружківка моя.
У квітучому лоні
Найдорожча земля.
Синє небо над містом,
І розкішні сади,
Горобини намиста –
В моїм серці завжди.

Оповитий туманом
Парк старий близь кільця.
Гайвороння зве гамом
Неспокійні серця.
А за містом зелений,
Як життя, молодий,
Підростає Артемів
Парк надії та мрій.

Кличе дзвонами серця
Вербокоса журба,
Охорониця Стелли,
Дрібносьоза верба.
Сива Карлівська площа –
Всім святиня з святинь,
Де в знаменах полоще
Вітер колос та синь.

Рідне місто Дружківка!
Ще козацький той дух
Від твойого дитинства,
Від Дружка не потух.
І джерела цілющі,
Й дзвін Кривого Торця,
Як душа невмирущі,
Як любов до кінця.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Донеччина», 2002

Добавлено: 04-10-2018

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*