Емігранти українські
Емігранти, емігранти…
На чужину вирушають назавжди…
«За кордоном жити краще,
щастя більше» – кажуть. їдучи туди,
«За кордоном і повітря,
та і сонце, і дерева – краще все…»
Емігранти, емігранти…
Яким вітром і куди ж то їх несе?
Скільки ж, ненько – Україно.
за роки тебе покинуло дітей?
Кинувши напрозволяще
свої хати та могили – все святе!
Боляче! – із Батьківщиной
в одну мить – чик ! – пуповину перервать.
Як же можно після цього
Вам спокійно і солодко спочивать?
Чи можливо? – хто як знає,
У когось чужину серце не сприйма.
І життя їм тут немиле.
Закордон для них – страждання і тюрма.
Кажуть деякі: «Спасибі»,
«Дяка Богові, що вибратись поміг!»
Там, де глибше – краще рибі,
там, де гори – більше кисню, чистий сніг.
Емііранти українські…
На чужині українських скіль могил?
Де їх доля не носила,
на чиї вони ступали береги?
Аргентина і Канада,
США, Австралія, Європа –
Цілий світ…
Емігранти українськи…
Де жили ви – там гіркий лишили слід.
Междуречье. Альманах. Выпуск первый. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2001