Гайвір кричить біля хати

Скошена квітка на лузі –
Сохне сльоза степова.
Хтось був до неї байдужий –
Мерхне незріла трава.

Спечена сонцем гарячим
Свіжа вечірня роса.
Хтось не любив рути-м’яти –
Гине усюди краса.

Стоптано віття калини –
Кров’ю залито моріг.
Хтось не любив Батьківщини
Світлих батьківських доріг.

Вирвано дуба з корінням –
Велет піде на дрова.
Хтось оживе від горіння
Правда розбудить слова.

Випито кожної днини
Стільки гіркого вина!
Хтось, вихваля Україну,
Душі кладе під жорна.

Вже на поріг вийшла мати –
Син вже сідлає коня.
Гайвір кричить біля хати
Знов серед білого дня.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Донеччина», 2002

Добавлено: 04-10-2018

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*