Грай, кобзаре, грай!

Кобзаре, заграй, пісні волю дай…
Думи хай твої по Вкраїні плинуть.
Бий по струнам, – гей! – душу ти вкладай!
Пісні – серця скарб – не повинні згинуть.
Пісні – скарб душі. Грай, кобзаре, грай…
Людям розкажи про давно минуле:
Про широкий степ, про козацький край.
Про невільників Криму та Стамбулу.
Проспівай, також, про Залізняка,
Та про Богуна й про Богдана Хмеля,
Та про славну смерть хлопця-козака.
Що обороняв батьківську оселю.
Проспівай про те, як конала Січ,
Та як козаків кидали за грати.
Як на вільний край впала довга ніч…
Ой, про це не слід людям забувати.
Грай, кобзаре, грай, струни хай бринять…
Бо в твоїх піснях – пам’ять українська.
Пісні – скарб душі: серцем їх сприйнять
Треба людям всім – бо то – не чужинське.

Междуречье. Альманах. Выпуск первый. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2001

Добавлено: 15-08-2018

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*