Кмітливий кріт

До городу кріт вселився,
Попідкопував грядки,
А господар розізлився,
Бо посохли огірки.
Щоб крота з городу зжити,
Став господар до нори
Із криниці воду лити –
І носив години з три…
Що не виллє, знову йде:
Вода миттю десь зникає,
Лиш норою прогуде –
І раптово замовкає…
Та дарма він так робив –
Кріт нору уміло рив:
В ній три поверхи створив –
Застереження від злив.
Як буває задощить
І вода в нору прорветься,
Кріт наверх тікає вмить,
Де вода не добереться.
А господар те не знав,
Думав, що крота втопив,
І великий розпач мав,
Коли кріт знов нір нарив.
Лиха кріт не став чекати:
Щоб господар не дістав,
Підкопав фундамент хати
І в підпіллі жити став.
Він тепер тільки ночами
По норі в город біжить –
Там поживиться хрущами
І назад в підпілля мчить.
Та не може зрозуміти,
Чом господар так лютує,
Мав би від того радіти,
Що у нього кріт працює:
Бороздеників з’їдає,
Гусінь совки і жуків –
Він ретельно вибирає
По городу шкідників…
Адже кріт того не знає,
Що від нір город всихає.
Тож задача непроста –
Треба зводити крота?

Валентин Лямичев. Барсучий домик. Сказки. Песни. Рассказы. Рисунки А. Кустовского. К.: Феникс, 2009

Добавлено: 21-02-2019

Оставить отзыв

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*