Коли сумно стає до безвиході…

Коли сумно стає до безвиході,
Коли раптом приходить істина –
Я гортаю телефонний довідник
Та шукаю козацькі прізвища…
Починає грати бандура,
Сліпий музикант наспіває,
З стайні виводять коней
І розчахляють корогви.
(А сонце іще не вставало)
Сотні сідають на коней,
Кошовий з сердюками попереду,
Рушили й заспівали:
«За світ встали козаченьки.»
Цокіт копит, сині жупани,
Довгії вуса. Вічная пам’ять.
Пісня все тихійше, тихійше,
I вже її не чути.
Я озирнувся навкруги
I побачив загублені
Прізвища, що стояли у кутку
Та плакали.

Поэзия Дружковки. Поэтический сборник. Дружковка: ПримаПресс, 2000

Добавлено: 27-12-2017

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*