Красується буйством своїм горобина…

Красується буйством своїм горобина,
До неї не байдужа щедра весна.
А думка журлива моя журавлина
Сполоханим птахом майнула з вікна.

Полинула в гай, де рясна, білопінна
Невіста-калина край мого села,
На батьківській хаті – лелеча країна –
Там мрія весняна крилата зросла.

І світу широкого прагнули очі,
Їм тісно було в дзеркалах джерела…
А серце вразливе болить, знову хоче
Калину-невісту обнять край села.

Чи встигне? Роки налягають на плечі.
А може вже всохла? Нема джерела?
А як же там крила на хаті лелечі?
Додому! Додому! Лечу до села.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Донеччина», 2002