Люди та космос

У діамантах зоряне небо,
Сяє так дивно, так загадково…
З давніх давен у людства потреба
Космос пізнати. Чи випадково?
Ні! Усі ж люди – Космосу діти.
Може іще десь життя й розумне,
Десь на планетах є може й квіти,
Десь на планетах весело й сумно?
Мріють про Космос земляни вперто…
Кажуть, в людини є своя зірка,
Яка згасає з людською смертю.
Сумно від того якось та гірко…
Але ж – то там десь, дуже далеко:
Ближче Земля нам, рідна планета,
Гори та річки, степ та лелекі,
Смак винограду, моркви, ранету…
Ближче – хлібина пухка, духмяна,
Пісні та танці гарні веселі…
Любимо Землю! Хай не зів’яне.
Це почуття до святої Оселі.

Междуречье. Альманах. Выпуск третий. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2004

Добавлено: 25-01-2023

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*