Махновці

Цокіт, цокіт копит, мов симфонія,
Прапор чорний в руці, брязкіт зброєю.
У широкім степу, при лимані,
Коні землю гризуть, хлопці п’яні.

У широких степах, на тачаночках,
Гинуть братчики під співаночки:
«Любо, братці, любо…»
У широких степах села тліються,
Бур’ян, зім’ятий копитами, кров’ю миється.

У широких степах лави сходяться,
Голівонька отамана долу котиться —
Та співає: «Любо, братці…»

В. Иваниенко. В. Марко. Исповедь. Стихи. Донецк: Отечество, 2001

Добавлено: 11-02-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*