Молитва старої тополі

Біля дороги стара тополина
Розчахнута, знівечена стоїть,
Їй не зарадить пісня журавлина,
Бо серце бідної старенької болить.
Розведені дві гілки, наче руки,
Здіймає в небо: «Боже, поможи!
Нема вже більше сил терпіти муки.
А хочеться на світі цім пожить!»
Молила так тополя при дорозі,
Та бог хіба почує стогін той?
Допомогти не хоче? Чи не в змозі?…
«Хоч ти, мій вітре, серденько загой».
Та вітер мовчки те гілля ламає,
Зриває листя, серце сушить їй.
Вже зовсім сил в старенької немає:
Було б загинуть краще молодій.
В кривавих ранах бідолашне серце…
Та людям, чи у небо – що кричать?
Благати вона буде лише смерті,
Коли вже боги при житті мовчать.

Междуречье. Альманах. Выпуск первый. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2001

Добавлено: 23-08-2018

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*