Мовчиш, кургане?

…А ти на зріст все меншаєш,
Старий кургане, діду сивий…
Чи пам’ятаєш ти вік свій,
Чи пам’ятаєш хід подій?
Кургане, гей, ти слухаєш?
Чи пам’ятаєш кінські гриви,
Воїв – степовиків той бій,
й кого ховали тут тоді?
Мовчиш, кургане? Що ж мовчи,
тримай у собі таємниці…
Ти ж як багато пережив,
крові та сліз скільки прийняв?!
Зітхаєш вдень ти і вночі,
мабуть, як сон важкий насниться?
Кургане, та хоч щось скажи!
Ми ж таки бачимось щодня!
Ми ж поруч живемо, старий,
у місті зовсім молодому:
Це в порівнянні з тим, твоїм,
віком шановним. Так, авжеж…
Кургане. Просимо: «Відкрий
життя сторінку невідому,
та нас, сучасних, просвіти,
знання – вони ж не мають меж!…»

Междуречье. Альманах. Выпуск третий. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2004

Добавлено: 24-01-2023

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*