Моя Україно

Не плач. Україно, багатостраждальна,
Ріднесенька земле моя.
Прийде час розплати за тебе, кохана,
Розіллється правди струя.
За біль твій, за кривду, за рани глибокі,
Не в силах вступитись синам.
Цураються діти тебе, сльозооку,
Вклонившись жорстоким панам.
Моя Україна обкрадена й боса.
Живеш в вікових мозолях.
Посивіла з горя юса твоя руса,
А воля заснула в снігах.
Могутня колись ти плекала титанів
Яких пам’ятає весь світ.
Невже були марними жертві криваві
І працею пролитий піт?
Моя Україна, душа моя плаче,
Твій біль став моїм назавжди.
Моя Батьківщіша. знедолена матір,
Журбою вклонила сади.
І все ж я люблю тебе ніжно і щиро,
В моєму житті ти одна.
На дні мого серця плекається віра,
Що буде в нас краще життя.

Междуречье. Альманах. Выпуск первый. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2001