М’ячик

Народила мати сина.
А доленьки не просила.
Він згорнувся як калачик.
Засміялась Доля: «М’ячик!»

Таку долю тепер має:
хто захоче, той штурляє…
Крихи гордості
не знає.

Його штурхнуть,
або вдарять,
він не дується,
не плаче,
лиш високо
хутко скаче.

Всі штурхають,
хто як хоче,
як попало,
сильно наче,
а він радо,
хутко скаче.

Як судилось,
так той має:
хто працює,
хто гуляє,
хто панує,
хто — стрибає.

Важко, друзі, жити —
Доленьку сварити…
Краще, друзі,
Того вам не знати:
Як буває важко
М’ячиком стрибати!

2000

Философия жизни