На чужому лихові щастя не збудуєш

Бувальщина

Володимира й Миколу
Полонив малюнок новий.
Той, де ангели літають
І про гіршших ніби дбають.
Брати дуже зажурились,
З горя мало не втопились.
Бо за тую благодать
Більше «тищі» треба дать.
– Ой, боженьку, що робити,
Як тепер на світі жити?
Де ж ті гроии відшукати,
Щоб іконочку придбати?
Довго думали-гадали –
Про те не доповідали.
В місти, як то кажуть, енську
Відшукали кума Федьку,
В пояс вдарили чолом
I проханнячко – ребром:
– Дістань, любий куме й брат,
Самогонний апарат.
Той дуже не вагався
I за справу хутко взявся.
Незабаром «розродився»
Апарат на світ з’явився.
З нержавіючої сталі,
Блищать боки, мов медалі.
Вам такий і не присниться,
Та навряд чи і згодиться.
Брати сплеснули в долоні:
«Що нам ті рядки в Законі?!
«Святе зілля» будем гнати,
Копійчину свіжу мати».
Взяли дріжджі і водиці,
Цукорочку, як годиться.
Термосів стільки придбали –
Напоїти, мов полк, мали.
Щоб минуть лихої слави,
Десь спиртометри дістали.
Щоб зростали дивіденди,
Брати й з градусів проценти.
Поки дріжджі з цукром грають,
Брати часу не втрачають –
Ходять всюди, скрізь блукають.
Точки збуту визначають.
На спиртного й звір біжить, –
Так народ наш гомонить –
Краем вуха десь щось взнав –
Діда Павла й слід пропав.
Мов голодний на обід,
Стецько сивий йому вслід.
За «свяченою водою»
Взяв й Нечипора з собою.
Брати красені були,
Мабуть, тим й дівчат взяли.
– Боже мій, твоя раба! –
Заволала Варвара.
Тричі зілля купувала.
Тричі гроші викладала,
Пила те не день, не два
Донька, мама і жона.
Самогон тече струмочком,
Покупці усі – рядочком.
Літр і два, і три беруть,
Кому й в долг брати дають.
Годі братикам журитись,
Стали Богові молитись,
Слова ділом підкріпляли,
Святі книги придбавали.
I по сто і навіть двісті
Видавництв «Парижа» й «Мысли»,
Що б іще вони скупили, Г
Коли б «ловчих» не схопили.
У лиху грудневу днину
Володимир взяв сумчину
Та й поніс свій самогон
У призначений район.
I знайомі молодиці
Тут як тут, брати й сестриці.
За продукцію схопились
I відразу причастились.
Випивохи голосисті,
Що ті вуличні артисти,
Почали концерт давати,
Що пером не описати.
Кажуть, море по коліна
Було їм у ті хвилини.
Хтось хотів сказать: «I вам…»,
А його до чужих мам.
Часто так чи ні було
Цього разу – не пройшло.
В цеху рейдівці з’явились,
I «артисти» поплатились.
Коли все підрахувати,
Штрафи й вислуги складати,
То карбованців у триста
Обійшласть їм «промениста».
Не сухими із води
Вийшли й згадані брати.
Перед усім чесним людом
Стали й вони перед судом.
Що було, ой що було!
Як депо в той день гуло!
Інтерв’ю, коментарі
Телебаченню, «Зорі»…
П’ять годин процес той йшов.
Коли, де, що – все знайшов.
Брати добре поплатились,
Рідні їx слізьми умились.
За божественні діяння –
По три роки покарання,
З конфіскацієй майна…
Оковита підвела.

Отдел «Души мятежное крыло»

Неизвестные таланты: Стихи. Дружковка: ПримаПресс, 1996

Добавлено: 19-04-2017

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*