На жаль…

Стілець,
упершись ніжками в підлогу,
Загородив Сірку дорогу.
Обнюхавши сидіння, гавкнув пес:
– А де ж це мій господар щез?
Стілець тут закопилив губу,
Як печериця на вербі:
– Ти що, мене не бачиш, любий,
Чи повилазило тобі?! –
Я за господаря лишився.
Я, як і ти, на чотирьох.
Патрон наш, певно, запізнився.
То ми влаштуєм справу вдвох.
– Е – ні! – Сірко Стільцеві відказав. –
Хоча ти його зам
I з ним добряче подружився,
Дубовим був,
дубовим і лишився.

* * *

В моралі тут нема нових ідей,
Це байка не про меблі – про людей,
Вони ж, пробачте на цім слові,
На жаль, подекуди трапляються дубові.

Отдел “Души мятежное крыло”

Неизвестные таланты: Стихи. Дружковка: ПримаПресс, 1996

Добавлено: 23-04-2017

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*