Наш дух підноситься тоді…

Наш дух підноситься тоді,
Коли готові ми прийняти
Усе, на чому світ стоїть,
Що ген у часі відійшло,
I що сьогодні нас полонить:
Буяння весен білошатних
В осяйнім сонячнім танку,
I щастя, схоже з божевіллям,
I радість з білими крильми,
Що нас несуть у вічне літо,
Кудись у вирію блакить,
А також – війн криваве лихо,
Гіркоту згарищ, дим і попіл,
Що в душі нам на сполох б’є
Й волає: «Так не можна жита!»,
I сльози, й розпач матерів,
I братню кров у рідній хаті,
Вдів голосіння, плач дітей…
Усе це разом – дух полонить.
Без цього ми – не зовсім люди.
Так і було, і завжди буде.

Междуречье. Дружковка: Издательство «Офсет», 2004

Добавлено: 16-01-2023

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*