Наш зореліт летів на Зею-2…

Наш зореліт летів на Зею-2,
Я вийшов в тамбур трохи попалити.
Та раптом розболілась голова,
Оперсь на люк… А там було відкрито.

О, як я лаявся у вільному падінні,
На того робота, що люк не зачинив,
На екіпаж, на себе, на паління,
На зореліт, що взяв та улетів.

Я падав довго – днів приблизно п’ять,
Горлав пісні, кометам дулі тикав,
І спав, коли хотілось спать,
Під голову підклавши черевики.

Нарешті Терру я побачив голубу,
Пірнув «солдатиком» у щільну атмосферу,
Спалив підошви, прикусив губу,
І приземливсь на кручі біля скверу.

Ось і живу тепер у цьому місті,
На свій город збираю кизяки…
Та кожну ніч в одному й тому ж місці,
Палю багаття і дивлюся на зірки.

В. Марко. Дорога домой. Стихотворения. Краматорск: ООО «Контраст», 2003

Добавлено: 08-03-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*