Натхнення

Буває, мов греблю прорве,
Натхнення, як хвиля, нахлине.
І пишеш, і знаєш: таке не помре.
Таке не зотліє, не згине.

Не завжди. Частіше у хаосі слів,
Неначе безумець, блукаю,
Щось прагну побачить на білому тлі,
Та в серці дорогу питаю.

Навіщо потрібна ця мука мені?
Ця гра на межі божевілля,
Ці лови, ці Ельма Святого вогні.
Ці спроби в години безкрилля.

Повітря гуде, та гуркоче гроза,
І янгол над хвилями лине,
І сяє в золі, мов застигла сльоза,
Прекрасна нетлінна перлина.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Донеччина», 2002

Добавлено: 05-10-2018

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*