Натхнення гомін марить душу…

Натхнення гомін марить душу,
Не знаю чому, але ж мушу,
Свої думки, свої бажання,
Та сприйняття, немов кохання.
В рядках рядити на папері
І в поетичному сузір`ї,
Щочасно голосити гучно,
Хай десь за ритмікой незвучно,
Тропорчу дрібно біль та злобу.
Буттю закислому на здобу,
Де перевагу надають,
Неначе воду – душу п`ють.
Де світ сірішає від болю.
Де не сприймають людську долю,
Шукають миру в ворожнечі,
А я неначе отой кречет,
Кружляю: – криком своїм гучним,
Віршом своїм сумним, незручним,
Тропорчу: – Вгомоніться люди!
Невже вас від злоби не нудить?

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Издательство «Донеччина», 2002

Добавлено: 02-11-2018

Оставить отзыв

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*