Натхнення

Легенький вітер облітає простір,
П’янить живе все, колисає в такт.
Лиш вгамувати піднесення не просто –
Кладе ніч на поета віщий знак.

То знак безсоння, миттю де година
Із ясноликим свідком віч-на-віч.
Здається в мозок запада жарина
І починає спалювати ніч.

Від того нерви й жили всю ніч грають –
Схвильовані слова злітають з вуст…
Когось від забуття застерігають,
Когось – від помсти, розпачу, спокус.

Клекоче дух до самого світанку.
Акорд останній – кришталевий дзвін –
Зліта в рожевий простір на останку,
Повернеться новим натхненням він.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Донеччина», 2002

Добавлено: 04-10-2018

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*