Нехай того небуде

Все так непевно, як на склизькому склі,
Хапаемось за небо , щоб не впасти.
Бо зареве: «Вогонь!» та «Плі!» –
I милосердя вже не вимолить, не вкрасти.

З-за тину встануть нові отамани,
Комбриги вилізуть з прокурених пивниць,
Один на одного, розлючені та п’яні,
Посунуть, щоб дістатися столиць.

Оточення, контрнаступи, розвідка,
Дві сотні зустрічають батальон,
В степах трутизни запах бридкий,
Окопи, засідки, полон.

«Рубай у пень!», «За нами перемога!»,
Товариш помирає на руках,
Бинти криваві, лайки, «Де ж підмога?»,
Розстріляні в кар’єрах та річках.

Горить, як ліс, зруйнованеє місто,
«Лицем до стінки, клятий мародер!»,
Трофейне пиво п’ють якісь танкисти,
У клуба догорає БТР.

Он біженці потрапили під міни,
По батареям півгодини лупить «Град»,
Відходить напівзнищена частина,
А біля хати твій убитий брат.

Літає попіл згарищем хатинок,
Земля зчорніла навкруги лежить:
А чоботом розчавлений барвінок
Іще не вмер: і кожен хоче жить!

Поэзия Дружковки. Поэтический сборник. Дружковка: ПримаПресс, 2000

Добавлено: 26-12-2017

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*