Обмивання

Крокує дощ і сходить на папери,
Тепер іде у інший площині.
Він поринає в пам’яті терени,
Там залишає сльози і сліди.
Марнують час, ті, хто дощів не любить,
Забились у щілини міст дрібні.
Дощі їх намагалися обмити,
У вишиванки білі повдягти.
Вони ж звертались до електрики богині,
Щоб сукням їх залишитись сухими,
Щоб вийти їм сухими із води.
Але дощі настирливо лили,

Немов сказати людям тим хотіли,
Що ми із вами родичі близькі.

Междуречье. Альманах. Выпуск третий. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2004

Добавлено: 10-01-2023

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*