Обрив

Котить море свої хвилі
До твоїх порогів.
Розмиває та з’їдає 
Поле і дороги.
Понад полем чайки в’ються,
Пролітають хмари.
Хвилі рвуть на клапті землю.
Мов ті яничари.
Рік чи два ще може пройде,
Й можемо пропасти,
Бо не буде де в травичці
I козу напасти.
Чи екологи осліпли –
Вийшли в депутати.
Може їх з обриву в море
В Азовське кидати?
Твердолобі хвилерізи,
Дуже нам потрібні,
Бо інакше залишимось
З вами ми безхлібні.

Междуречье. Альманах. Выпуск первый. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2001

Добавлено: 31-03-2018

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*