Осінні троянди

З троянд осінніх опадають пелюстки,
Складаючись в мозаїку згасання,
Вмирає диво. Гострі колючки
жорсткішають від злості та страждання.

Красуні сумно в’януть в самоті,
І ніжні дотики пригадують в зітханні
метеликів, ширяючих в пітьмі,
Що так клялись у вічному коханні.

О юність-літечко, наївна благодать,
Безхмарні мрії, чисті сподівання…
Але метеликам не треба довірять!
Бо буде боляче в осінньому згасанні.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2002

Добавлено: 05-10-2018

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*