Пам’ятаймо про них…

Пам’ятаймо про них…
Їх чимало, їх звуть – інваліди.
Це – сувора реальність, це дійсність людського буття.
Вони поруч живуть:
Чиїсь родичі, чиїсь сусіди, їх життя не солодке,
То – дуже жорстоке життя.
Пам’ятаймо про них…
Інвалідність б’є раптом зненацька
Вона жалю не знає
Нівечить старих і малих.
Невблаганна вона,
У піжмурки не грає – і в цяцьки,
Вона діє, підступно
І знає напасти коли.
Пам’ятаймо про них…
Про отих, що каліцтвом тавровані,
Інвалідність у кого
Здорове життя відняла.
Вони – люди також
Непомітні чи чимсь обдаровані –
Їм поламано крила,
Їх вибило геть із сідла.
Пам’ятаймо про них…
Пам’ятаймо постійно, будь ласка,
А не тільки у грудні,
Бо змушує так календар.
Інвалідність – це біль,
Це реальне життя, а не казка,
Не дай, Боже; нікому
Спізнати страшний цей тягар.
Пам’ятаймо про них….

Междуречье. Альманах. Выпуск третий. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник», 2004

Добавлено: 24-01-2023

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*