Плакала скрипка…

Плакала скрипка,
лунала над полем,
мою душу стискала
нечуваним болем.

Піду я до церкви,
до Бога звернуся —
за душу скрипкову
вклонюсь, помолюся.

Чому бідна скрипка
так гірко страждає,
за що її доля
так важко карає?

Та хто як не скрипка
мене зачарує
і серце і душу,
й мій голос почує?!

Хто так заспокоїть,
хто так замилує,
надію на щастя
мені подарує?!

Нехай ще поплаче
над зібраним полем
і душу наповнить
і щастям, і болем.

2000

Философия жизни

Добавлено: 06-07-2016

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*