По твору М. Хвильового «Санаторійна зона»

Тонкий, як лезо, сум торкнув
                  зненацька мукою чужою,
Отих приречених, що душі не загоють.
Вантаж минулих днів жорстоких
                                             і кривавих,
Розплющує на тлін і обіцяє кару,
За віру в те, що зло творить добро,
В цім запорука біс на прізвисько Карно.
Химерна мрія снігом на долонях,
Шукає смерть поет нещасний Хлоня.
Метелик Майя, бережися зливи,
Втікай до моря, йде зима жахлива,
Хоч ти вцілій, згадай колись Анарха,
Сумного, виснаженого птаха,
Який упав у божевілля, і зневіру
Ти ж так з ним схожа: хвора і нещира.
Катруся – чиста квітонька невинна,
Серед гіркого, позав’ялого полину,
рятуй себе, втікай, втікай чимудж,
Із цього цвинтару надій і мертвих душ…
Мерці мерців ховають міліони,
В радянський Вавілон,
                              в «Санаторійну зону»!

В. Марко. Дорога домой. Стихотворения. Краматорск: Контраст, 2003

Добавлено: 15-04-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*