Полонені

Пролог

Ви презирством його зустрічали
З-під гвинтівки вели в табори,
Майже ворогом скрізь зустрічали
I кидали жалкі докори…
Ви, які в сумнім сорок першім
Проморгали початок війни,
Бо злочинно роззявили верші,
Привели до смутної пори…
Вибухали вогнем ешелони,
Літаки, немов щепки, в огні,
А на рейках горіли вагони,
У боях розплавлялися дні…
Допустили німецькі армади
Розбомбить на землі літаки,
А у менших шукаєте вади,
Щоб пом’яти солдату боки.
Чи не ви віддавали накази
Не стрілять у тевтонське лице,
Мов, не треба фашистську заразу
Дратувать – і не візьме в кільце,
Мовляв, договір в нас про ненапад,
Гітлер свято його поважа.
Він начухав виразки об захід,
Сперечається з ним до ножа.
Розладнали зв’язок, управління,
Війська бились, горіли в огні,
Патріоти з високим сумлінням
Довіряли отим, що в Кремлі,
А вони запливли сліпотою,
В прорахунках зав’язли по ніс,
Не рішили задачі простої –
Вперед коника ставили віз.
Зате рейх у шаленім екстазі
Сім республік топив у крові.
Договір про ненапад у грязі,
Не свербить у Адольфа в брові.
Без набоїв, гвинтівок і хліба
Знемагали від спраги бійці,
I в боях, мов пропасниця, тіпа,
Чи вже скоро настануть кінці…
I багато лягло у могили,
Не могили – траншеї мілкі,
Бомби їх розірвали, розбили –
Ні хрестів, ні приміт, ні кілків.
А відходи і бігство немічне,
Як по дням і безсонним ночам,
Шкутильгання безсиле, калічне,
Хтось… «Ганьба», – в куряві прокричав.
Під конвоєм хитались колони
Полонених в німецькі тили,
Уздовж шляху хиталися крони –
Щось печальне шептали вони…
Хтось вцілів – повернувся на горе,
Щоб продовжить разом боротьбу,
А на нього звалились докори,
Мов ціпки у жарку молотьбу,
I таких (їх були мільйони)
Цілі армії здали в полон.
Брали інших все знову і знову
Для поповнення тощих колон.
Обезлюднили села, станиці,
I в містах – одиниці мужчин,
Їх обличчя, мов вилиті з криці.
«Все для фронту!» – великий почин,
Ви презирством його зустрічали,
З-під гвинтівки вели в табори,
На «допросах» шалено кричали
I швиряли в лице докори…
Де ще є таке ставлення, люди,
До героїв печалі і сліз,
Де геройство вважали худом,
Вперед коника ставили віз.

Отдел “Души мятежное крыло”

Неизвестные таланты: Стихи. Дружковка: ПримаПресс, 1996

Добавлено: 22-04-2017

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*