Полудень 26 квітня 1986 рік, с. Копачі

Бараболю саджали в селі Копачі,
Рясно падав на землю графіт,
«А ти бачив на блоці горіло вночі?» –
запитав у сусіда сусід.

– Ще б не бачив, четвертий реактор згорів,
Отакої… Я їздив дивитись,
На пожежі і кума зустрів,
Отого, що працює в міліції.

Побалакали трохи про те і про се,
Він побіг, я поїхав додому…
А із звідти, сусіде, ще й досі несе,
Як на дощ, та не чути щось грому.

– Тут уранці із міста приїхав Петро,
Каже, всюди асфальт поливають,
Бігав він в виконком, а також в партбюро,
Та ніхто там нічого не знає.

У гуртожиток хлопець зі зміни прибіг,
Впав на ліжко, неначе убитий,
Загарчав… Його хлопці на сміх,
А подушка вся кров’ю залита…

Понагнали до блоку пожежних машин,
Мчать на Київ швидкі допомоги…
Чув? Галини загинув там син.
Обгоріли і руки і ноги.

– Та не треба лякати, сусід,
Якось буде… Саджай бараболю,
Знаєм того Петра – панікер, дурисвіт!
А того ж не сказав що Миколі:

Там у Прип’ять горілки навезли – залийсь,
Скільки хочеш бери без талонів,
Тож сусіде, давай, ворушись,
Бо усе розгребуть гегемони…

Бараболю саджали в селі Копачі,
Рясно падав на землю графіт,
І летіли, і били незримі мечі,
І зеленим зорів горицвіт.

В. Марко. Дорога домой. Стихотворения. Краматорск: ООО «Контраст», 2003

Добавлено: 08-03-2019

Оставить отзыв

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*