Праведники

Не вужикам, а справжнім журналістам,
Хто йде за правду, ризикуючи життям,
Допоможіть, Всеблагий та Пречиста…
В калюжі крові недописана стаття.
Тремтить в руках загиблого блокнотик,
(адреси, схеми, цифри, імена),
І каже слідчий тихо та скорботно:
«Даремно, хлопче, це була стіна».
Додому вернеться і вип’є наодинці,
Перед очима кляті сторінки…
«А що убивець? Знайдемо убивцю!
Скоріше тіло, у посадці чи в ріці.
А той дивак. Чого їм тільки треба?
Писав би краще про надої та зірок,
Він смерть шукав. А я картаю себе,
Не знаючи, чи зважуся на крок».
Сидить, мов сич, на кухні біля пляшки,
Самотній, злий, рішучий офіцер,
Він уявляє: буде дуже важко,
Але ніяк не тяжче, ніж тепер.
Він виняток. Але таке буває,
В содомських нетрях праведники є,
І врешті решт добро перемагає,
Коли на нечисть Правда постає.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Донеччина», 2002

Добавлено: 05-10-2018

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*