Пригода на рибалці

Омельку день пішов у руку,
Спіймав він от-та-кезну щуку!
Розвів багаття, воду гріє.
Ге! Юшку готувати вміє
Коли ж дійшло пшонце помити,
То щука стала говорити:
– Не поспішай в казан кидати,
Я можу у пригоді стати.
Хоча під хмелем був Омелько,
Та все ж кумекав помаленьку,
Бо казку знав про рибу-щуку,
Тож тер від нетерпіння руки.
Ну-ну, скажи таємне слово,
Та не старе, а наше, нове,
Щоб зрозумів, запам’ятав
I зиск від цього добрий мав.
– Що ж, добре, – чує він від щуки, –
Бери мене неміцно в руки.
Лічи до трьох, не поспішай
I в ополоночку кидай!
– Ну, кинув. Де ти там, агов!
– Я тут, Омельку, будь здоров.
Пропала юшка твоя, брате,
Та наперед ти будеш знати:
Тверезими ідуть на влови!
Бувай! Ходи собі здоровий.
З тих пір
Омелько, як в дорогу,
Окрім води, не п’є нічого.

Отдел “Души мятежное крыло”

Неизвестные таланты: Стихи. Дружковка: ПримаПресс, 1996

Добавлено: 23-04-2017

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*