Про свинку-щетинку чорнесеньку спинку

Була собі свинка,
чорнесенька спинка,
колюча щетинка.
Зайшла вночі на город,
набрала опрюв повен рот.
Перестрів її вовк,
зубами — цок!
Почухрала свинка,
чорненька щетинка, —
а в городі опудало
банчищами лупало,
бородою з лика махало,
галок лякало.
Набігла на нього свинка,
чорненька щетинка, —
опудало звалилось,
свинку накрило.
Біжить, біжить свинка,
чорненька щетинка,
біжить свинка під опудалом,
намучилась, напудилась.
Біжить осліп на вовцюгу,
на сивого волоцюгу.
Глипнув вовк
та й замовк:
що за звір невиданий?
що за звір нечуваний?
нема в нього морди. Не видно
й хвоста —
тут, мабуть, діло неспроста…
Аж завив
             з переляку
                          вовцюга,
та й утік
             чимдуж
                          ледацюга.
Зосталася свинка ціла,
всі огірки доїла.

А. Коваленский. Про свинку-щетинку черненькую спинку. Рисунки Б. Крюкова. К.: Культура, 1930

Добавлено: 03-04-2018
Комментарии
  1. Сергей Каменев
    • Дмитрий Дмитрий

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*