Радикуліт
Втрачаю день – не пишеться нічого,
Спина болить, зігнув радикуліт,
Спина віршам здається ні до чого,
Але на жаль, відкладено політ.
Технічні труднощі плодючого поета,
Підступно прикували до землі,
А там у небі крутять піруети,
Поети різні, наче журавлі.
О, як мені самотньо і тужливо,
Неначе птаху з зламаним крилом,
Який побачив крізь осінню зливу,
Клин журавлів у небі за селом.
Я себе відчуваю і пілотом,
Який в бою лишивсь без літака,
І ось іду з колоною піхоти,
З штурвалом у опечених руках.
Вгорі несамовита карусель,
Бій у повітрі сплутав ескадрильї,
І впали сльози на прострілену шинель
Пілота, що заплакав від безсилля…
Підступний ворог – злий радикуліт,
Я вирвуся з болючого полону,
Якщо ж загину… Відай паразит:
Я не один, поетів – міліони!
В. Марко. Дорога домой. Стихотворения. Краматорск: ООО «Контраст», 2003