Розцвітають садочки вишневі…

Розцвітають садочки вишневі,
І вклоняється квітами доля,
Посміхається сонце на небі,
Розкриваеться вільному воля.
Мої очі – то небо блакитне,
Мої губи – маково поле.
Не питай мене, хто мої рідні –
Не скажу тобі жодного слова.
Моя мати – то вітер степовий.
Подивись, де є кращая врода?
Я ж вінок різнобарвний, квітковий.
Моє серце і ніжне, і чисте.
Щиро вірить в коханого мову.
А коли його зрадою вбити,
Все одно воно житиме знову.
I не журиться серце: не сльози,
Вільна доля – така його вдача,
Не спинятись на чорній дорозі!

Поэзия Дружковки. Поэтический сборник. Дружковка: ПримаПресс, 2000

Добавлено: 10-01-2018

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*