Синя Борода

(За Шарлем Перро)

Сталося це у стародавні часи. Один чоловік був найбагатішою людиною у місті: мав скарби, великий замок з багатьма слугами, їв із золотого та срібного посуду.

Та ніяке багатство не могло скрасити його самотність. Усіх відштовхувала його потворна синя борода. Як тільки чоловік з’являвся на вулиці, то всі жінки лякалися і ховались по домівках. Його так і прозвали «Синя Борода».

А в однієї шановної пані — сусідки Синьої Бороди, — були сини і дві доньки-красуні. От і вирішив чоловік оженитися і просити матір віддати за нього заміж одну із сестер. Та дівчата боялися Синьої Бороди і жодна з них не погоджувалась стати йому дружиною.

До того ж усі знали, що раніше у Синьої Бороди вже було кілька дружин, та всі вони таємно звикали і нікому не було відомо про їх подальшу долю.

Синя Борода запросив дівчат разом з матір’ю, а також з кількома близькими подругами і друзями погостювати у своєму родовому замку, щоб краще познайомитись і впізнати одне одного.

Гості добре провели час: вони виїздили на полювання, бенкетували без сну і відпочинку. Багаті бенкети змінювалися веселими прогулянками.

Час пролетів непомітно. Сам господар був добрим, люб’язним і веселим. Він безперервно жартував, танцював з дівчатами, шанобливо відносився до літніх дам. Вже ніхто з присутніх не звертав уваги на його бридку синю бороду. Чоловік настільки підкорив усіх гарними манерами, що молодша із сестер погодилась стати його дружиною.

Коли всі повернулись до міста, відбулося гучне весілля, і молодша сестра переїхала у замок до чоловіка.

Через деякий час Синя Борода повідомив молоду дружину про необхідність, їхати у дуже важливій справі. Від ласкаво попрощався з дружиною і наказав не сумувати, а навпаки — усіляко розважатися. Синя Борода дав дівчині низку ключів і суворо наказав:

— На цій низці багато ключів: ось цей від моєї комори, цей від шафи з золотим та срібним посудом, ключі, що менші за розмірами, — від сундуків з грошима і шухляд з коштовностями. Довгим ключем можна відімкнути будь-які кімнати та зали, а ось цей, найменший ключик, — від кімнати, що розташована у дальньому кінці темного коридору. Ти можеш ходити скрізь і робити все, що забажаєш. Та я категорично забороняю тобі відчиняти дальню кімнату. Якщо ти не послухаєшся мого наказу і увійдеш туди, то тебе чекає страшне покарання!

Дівчина пообіцяла чоловіку, що виконає всі його накази. Синя Борода сів у карету і поїхав.

Не встиг розвіятися пил за каретою, а сусідки-подруги вже прибігли у гості до молодої дружини. Адже вони не наважувалися наносити візити, коли Синя Борода був дома, а їм кортіло подивитися на його численні скарби.

Подружки з цікавістю оглядали кімнати замку, ходили довгими коридорами, заглядали у комори, скарбниці, яким, здавалося, не було кіпця. Все навколо вражало красою і багатством.

Дівчата заздрили молодій дружині і без кінця захоплювались дивними речами.

Та саму дружину ніщо не цікавило, вона дуже хотіла потрапити у заборонену кімнату.

«Що ж у тій маленькій кімнаті може бути?» — міркувала вона. Ця думка не давала їй спокою, і нарешті вона наважилась повернути ключ і відчинити двері у заборонену кімнату.

Спочатку молода дружина нічого не побачила, оскільки вікна були щільно закриті важкими ставнями. Та очі дівчини скоро звикли до темряви, і вона побачила на кам’яній підлозі калюжу крові, а по кутах кімнати кілька мертвих жінок. Дівчина одразу зрозуміла, що це були колишні дружини її чоловіка, які насмілилися ослухатися його.

Сполотнівши від жаху, дівчина упустила ключі, які дзенькнули, падаючи на кам’яну підлогу. Цей звук привів її до тями, вона схопила ключі, зачинила двері і швидко побігла до своєї кімнати.

По дорозі вона побачила, що на одному ключі з’явилася невелика кривава пляма. Зачинившись у кімнаті, дівчина потерла ключ носовичком, але пляма виступила в іншому місці.

Що тільки не використовувала дівчина, щоб позбавитися кривавої плями. Та нічого не допомагало. Зникаючи в одному місці, пляма з’являлась у іншому, оскільки ключ був не простий, а зачарований. Дівчина змушена була зняти ключ із в’язки і приховати його.

Увечері раптом повернувся Синя Борода. Бідолашна зробила вигляд, що дуже зраділа такому швидкому поверненню свого чоловіка і була з ним дуже лагідна.

Наступного дня Синя Борода наказав дружині повернути ключі. Дівчина від жаху зніяковіла, її руки тремтіли, і чоловік одразу здогадався про все, що сталося.

— Ти щось приховуєш від мене, люба дружино? І чому я не бачу ключа від дальньої кімнати? — грізно спитав Синя Борода.

— Можливо, я забула його у своїй кімнаті, — пробелькотіла дружина.

— Так піди ж і негайно принеси його сюди! — розлютився чоловік.

І як не відмовлялась дівчина, та все ж таки була змушена принести ключ.

— Звідки на ньому кров? — гаркнув чоловік.

— Не знаю… — тихо мовила бідолашна.

— Ти не знаєш?! — закричав Синя Борода. — Так я скажу тобі! Ти порушила мою заборону і відвідала дальню кімнату. Тому ти теж відправишся туди і створиш компанію непокірливим жінкам, яких ти там бачила.

Нещасна дівчина, не стримуючи сліз, на колінах стала благати чоловіка про помилування. Навіть камінь пом’якшав би від її сліз. Та ці благання не зворушили серця Синьої Бороди.

— Твій вчинок заслуговує одного покарання — негайної смерті!

— Коли мені долею призначено вмерти, — промовила бідолашна крізь сльози, — дозволь мені хоча б попрощатися з сестрою.

— У тебе є п’ять хвилин, — сказав Синя Борода, — а потім ти помреш.

Дівчина побігла до старшої сестри і стала молити її про допомогу:

— Люба моя сестре, піднімись на вежу і подивись, чи не їдуть наші брати, вони обіцяли відвідати мене саме сьогодні. Якщо ти побачиш їх, то дай їм знати, що сталася біда.

Старша сестра піднялась на найвищу вежу замку й стала вдивлятися у далину, а молодша зі своєї кімнати без кінця питала:

— Люба моя сестро, що ти там бачиш?

— Бачу тільки, як сонечко світить і трава росте, — відповідала старша.

Тим часом Синя Борода дістав шаблю і загримав:

— Твій час вийшов! Повертайся негайно!

А дівчина з кімнати:

— Вже йду.

А сама знов питає сестру:

— Любо моя сестро, чи не видно наших братів?

— Ні, — відповідає та. — Звідси видно, як сонце світить і трава росте.

А лиходій все кричав:

— Повертайся негайно, а то я сам прийду за тобою.

— Зараз йду, — відповідала дружина і знову питала старшу сестру:

— Люба моя сестро, що зараз ти там бачиш?

— Бачу, як по дорозі у нашому напрямку клубиться хмара пилу, — відповіла сестра.

— Чи не наші це брати? — з надією спитала дівчина.

— Ні сестрице, це рухається отара овець.

Синя Борода продовжував репетувати:

— Мені набридло чекати!

А дружина його благає:

— Почекай ще хвилиночку!

А сама знову питає сестру:

— Сестро моя люба, що зараз ти бачиш?

— Бачу вдалині двох вершників які скачуть сюди. Мені здається, що це наші брати.

І старша сестра стала завзято розмахувати хустиною.

Синя Борода остаточно розлютився. Від його галасу затряслися мідні стіни замку. Нещасна дружина змушена була повернутися. Вона впала до ніг чоловіка, благаючи помилувати її.

Синя Борода залишався невблаганним і грізно відповів:

— Про це не може бути й мови! Твоя доля вирішена і ти помреш цієї ж хвилини.

Він схопив нещасну за волосся і замахнувся гострою шаблею. Коли вже Синя Борода готовий був нанести смертельний удар своїй жінці, раптово пролунав такий сильний гуркіт, що він мимоволі зупинився.

Двері злетіли з петель, і в кімнату, наче вихор, увірвалися двоє молодих людей, які відразу кинулись на лиходія, оголивши свої шаблі.

Синя Борода впізнав у них братів своєї жінки і, злякавшись, кинувся навтіки. Та перш ніж він встиг добігти до воріт замку, брати наздогнали його і порубали на шматки.

Усі відразу почали втішати ледве живу від переляку молодшу сестру. Брати разом з матір’ю переїхали у замок Синьої Бороди і стали дружно жити там усім сімейством, не згадуючи про страшного лиходія і про те, що він накоїв.

Чарівні казки світу. Для молодшого шкільного віку. Упорядник І. В. Гончаренко. Харків: Промінь, стр. 3-8, 2004