Сперечались орач, сівач i пекар

Половіє в полі жито –
набирає сили літо.
Птаство сонце прославляє,
різнотрав’я скрізь буяє.
Духмяніє лист і квітка,
дуже добре всім у літку.
Ге! Та що там говорити,
всім Господь все розділити,
щоб і день, і ніч, і час
були добрими для нас.
Відібрав тепло і квіти,
і сказав: це буде літо!
Так і трапилось, любенькі,
батько-Сонце, Земля-ненька,
а як дасть Господь нам силу,
разом з ними ми щасливі.
Але я хочу сказати:
не про це буду писати.
Це давно відомо всім:
і дорослим, і малим.
Мова піде про трьох друзів,
що в недільний день у лузі,
під вербою в холодку
мову повели таку:
– Хто ростить людиськам хліб?
Орач каже: «Це Земля.
Зна про це і немовля».
Сівач каже: «Сонце, брате,
нащо Землю нам чіпати».
Пекар іншої рече:
– Вогонь хлібець нам пече!
Дуже довго сперечались,
при своїх-таки й зостались.
Бачать, що нема кінця,
і пішли до мудреця.
Той уважно їх послухав,
лоба спереді почухав…
– По секрету дам вам раду:
Не шкребіть ніколи ззаду,
бо в потилиці скребуться
ті, що дурнями зовуться.
Це, між іншим, та проте,
звісно, діло це пусте.
Краще слово мудреця,
щоб не гаять час даремно,
ми послухаємо чемно.
Той розгладив довгі вуса,
подививсь на молодців
і таке їм відповів:
– Кожен істину з вас каже
та ніхто не переваже,
а секрет, хлоп’ята, в тому,
правда ця усім відома.
I роками, і віками хліб
вирощують Руками.
Отакої, хто б то знав?
Тут я й казку дописав.
Не стара вона й не нова,
ну, а ви ходіть здорові.

Отдел «Души мятежное крыло»

Неизвестные таланты: Стихи. Дружковка: ПримаПресс, 1996

Добавлено: 23-04-2017

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*