Спроба потворити на дозвіллі

Є вільний час. Щось треба потворити
Шедевр. Або нетлінний твір…
Але спочатку треба попалити,
Гіпнотизуючи папір.
А зуб болить… Піду за анальгіном,
Яке натхнення, коли зуб болить?
Була, мабуть, неякісною глина,
З якой вдалося нас зліпить —
То те болить, то це канудить,
Чим далі, тим густіше каламуть…
А за вікном ізранку п’яні люди,
Чогось святкують. В нас це значить: п’ють.
Ти справжній Янус, панна оковита,
Дослідникам тебе не осягнути,
Ти наче фея, раптом наче митар —
Ти діжка меду з домішкой цикути!
За склом весна та модниця природа,
Смарагди трав, вишнева благодать,
А я знайшовши «Радіо Свободи»,
Уважно слухаю, що з Праги говорять.
Насупившись. Палю цигарки,
Та тішуся у спогадах подій,
Яскравих, як намисто у циганки,
Як погляди, що сповнені надій!
Але, але. Не сталось, як гадалось,
Кумир юрби завжди є свинопас,
Ми це не відали, коли все починалось…
Агов, юрба! Ми краще думали про вас.
Доволі! Досить! Переходжу до роботи,
Творить шедевр, або нетлінний твір,
Про переліт з турботи до скорботи,
У царство пнів, поганок та сокир.

Виктор Иваниенко. Владислав Марко. Исповедь. Стихи. Донецк: Отечество, 2001

Добавлено: 12-02-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*