Спроба збагнути незбагненне

Відстрілює ілюзії життя,
Увесь наш вік це дике полювання,
І кожний постріл наче відкриття,
Сумної дійсності на рештках сподівання.
Обтяжена зневірою душа,
Все більш мовчить і вже літать не може,
Глибин шукає схожа на йоржа,
Із пащеки що схожа на бульдожу.
Яка то біль, яке гріхопадіння,
З високих хмар у мряку і багно,
Тримайсь за, ниточку, держись на волосині,
Хоч доля вперто тебе струшує на дно,
Так повелося, це суворий іспит,
Ми всі спочатку в білому вбранні,
Та поблукавши певний час по світу,
Ми помічаємо, що шати в нас брудні,
Не скинути ціх шат, не обміняти,
У них ми прийдемо на той останній Суд,
І кожну пляму янголи чубаті,
Порозтулмачать: Гнів, гординя, блуд.
Пробачте, ми в дорозі забруднились,
Поначіплялися гріхи, як реп’яхи,
Спокус солодких здуру понаїлись,
І ось ми тут, готуйте батоги.
Хоча стривайте! Будьте так ласкаві,
Відкрийте тайну, задум проясніть,
Чому Господь у силі і у славі,
Не побажав нас всіх безгрішними зробить?
Чому рогатий ще гуляє, як господар,
На цій, Всевишнім створеній землі?
Чому пан Бог не дасть потворі в морду,
Щоб зникли гріх, спокуси і жалі?
Невже це гра? Невже це лише гра?
I два гравці пересувають шахи,
Йде на пробій у траурі тура,
По пішаках, що гинуть як комахи.
Ні, це не бунт, це спроба щось збагнути,
I в першу чергу сховану мету
Цього життя і сенс цього маршруту,
Де всі втрачають свіжість та цноту.
Навітъ пухнасте біле кошеня,
Із часом виросте в шкідливого котяру,
У барана битливого – ягня,
І в обивателів Ассолі та Ікари.
Яким я був, яким я зараз є,
Ні, не на користь віку порівняння,
Бо все найкраще я віддав своє
За навчання у школі виживання.
Хоч дещо лишилось. Отим іще живу,
Ще намагаюсь сподіватися на краще,
Шкода мені у інею траву,
Та всіх затурканих, нещасних та пропащих.

Междуречье. Альманах. Выпуск третий. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Офсет», 2004

Добавлено: 13-01-2023

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*