Старію, бо лякаюсь перемін…

Старію, бо лякаюсь перемін,
Яким за щастя когось проучить,
Жахаюсь несподіванних новин,
Що злодієм крадуться уночі.
І більше хочеться побуть насамоті,
І більш не хочу бавитись в слова,
Які до сліз знайомі та пусті,
Бездушних, бо говорить голова,
Заручника та в’язня цього світу,
Звичайним випадком приреченим в життя,
підкоп з життя – вживання оковитої,
І знов повренення в соплях та каяттях.
Бо є закон жорстокий та банальний:
Голодний шлунок наш заклятий пан,
Він споконвічний наш погонич невблаганний,
Він тонкосліз. Іуда та тиран.
Він – кара за старе гріхопадіння,
За кожним з нас шлейфує хвіст гріхів,
І плачуть душі в унісон із голосінням,
У вирій відлітаючих птахів.

В. Марко. Дорога домой. Стихотворения. Краматорск: Контраст, 2003

Добавлено: 15-04-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*