Та скільки можна жити на брехні?!.

«Та скільки можна жити на брехні?!» —
Вже не говорю, а волаю…
Чи то життя наснилося мені,
Чи я у пеклі вже перебуваю.
Якщо це сон, то це жахливий сон,
Таке мабуть тифозним сниться;
Нічна гульба, салют, атракціон,
В людському одязі гієни та вовчиці,
Гуляють по аллеях хижаки,
На каруселі крутяться горили,
Маленьке поні возить пацюків,
У павільйонах за столами гамадрили,
Їдять з баранів шніцеля і шашлики,
Червоне пиво безтурботно попивають,
Хор зведений шакалів та круків,
З естради кряче і тужливо завиває.
А за естрадою гамселять кенгуру,
Єнот із сумки в нього гроші витягає,
(єнотам треба гроші на «Дуру»),
Та кенгуру, на жаль, цього не знає.
Там на «чортяче» лізуть, колесо,
Хто прагне сидячи доїхати до Бога,
Кидають вниз каміння та пісок,
Святі рогатики на грішників безрогих.
Втрачати нічого – іду в кімнату жахів,
Хоч може там людей знайду…
Ось і вони! Сховались сіромахи:
Вчать матюкам папугу – какаду.

В. Марко. Дорога домой. Стихотворения. Краматорск: ООО «Контраст», 2003

Добавлено: 25-03-2019

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*