Таїнство вірша

В матросці синій. Стрижений «під чубчик»
Я вже з дитинства віршами грішив.
Складав їх так, як їх складає чукча:
(Усе, що бачив, потрапляло у вірші)

Час пролетів міфічною фанерой,
Десяток п’ятий непомітно розміняв,
З дитинства ні вітання, ні паперу,
(«під чубчик» стрижений ще грамоти не знав).

Складаю вірші, римами жонглюю,
Під свій штандарт зібрав багато слів…
Але чогось важливе не вполюю,
Воно мов промінь, промайнувший на веслі.

Воно, як спогад ароматний про фіалки,
Як списи блискавок небесної війни,
Це щось таке, що знають тільки змалку,
Що в літі гублять перебравшись із весни.

Молю тебе, «підстрижений під чубчик»:
«Дай ключ мені до таїнства вірша»…
І він прийшов, співаючий як чукча,
Єдине слово.
Слово це: ДУША!

Виктор Иваниенко. Владислав Марко. Исповедь. Стихи. Донецк: ООО «Отечество», 2001

Добавлено: 11-02-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*