Цвітуть сади і нудять білим цвітом…

Цвітуть сади і нудять білим цвітом,
аж муляє комусь ота весна,
в якій нічого нам обом не світить,
бо я – жива, а ти цього не знав.

Тебе п’янить м’яка ледь тепла глина,
що віри йме лише твоїм рукам.
Хіба знаття, що повінь все поглине
і витвір твій безодня погука?..

Ну хто назве довершеністю ліній
колючий візерунок черепків?
А з них росте єство моє нетліние,
моя душа, мої слова терпкі.

Междуречье. Дружковка: Издательство «Офсет», 2004

Добавлено: 28-11-2022

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*