У лісі темніє, прокидаються страхи…

У лісі темніє, прокидаються страхи,
І листям кущів та дерев шелестять,
То поруч майнуть несподіваним птахом,
То жертвою гучно з болот прокричать.

І ось атеїст, пригадавши про Бога,
Шепоче під носа уривки молитв,
Тримаючись центру лісної дороги,
Біжить по дорозі, як кіт.

А сонечко встане – розвіються страхи,
І знов атеїст – це холодний мудрець…
Співають птахи, метушаться комахи,
І дивиться з неба на землю Творець.

В. Марко. Дорога домой. Краматорск: Контраст, 2003

Добавлено: 18-03-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*